Виробництво акрилових ванн: від історії до сучасних технологій

У наш час ванна стала настільки звичним елементом побуту, що мало хто замислюється над її користю та зручністю. Адже ще двісті років тому ванна була справжньою розкішшю, доступною далеко не кожному.

Широке поширення ванн, як і багатьох інших побутових зручностей, стало можливим лише завдяки появі нових технологій та матеріалів. Хоча конструкція ванни здається простою і не надто технологічною, для її виробництва сьогодні використовують все більш складні механізми та найсучасніші полімерні матеріали.

Історія розвитку ванн

Еволюцію облаштування ванн можна простежити ще з часів Стародавньої Греції та Римської імперії. Тоді для прийняття ванн споруджували монументальні басейни з каменю — аналоги сучасних басейнів для плавання. У своїх домівках такі басейни могли дозволити собі лише найбагатші римляни, а більшість населення відвідувала публічні лазні.

Найвищою розкішшю було виготовлення кам'яної ванни. Важко уявити, наскільки трудомістким було її виготовлення, не кажучи вже про видобуток і транспортування матеріалу.

У цивілізації стародавнього Криту з'явилися керамічні ванни. Зліпити та обпалити такий виріб було вже простіше, ніж обробляти камінь.

У середньовічній Європі для миття використовували дерев'яні ємності типу великих тазів, куди наливали теплу воду.

Наступним етапом стали чавунні ванни — міцні та порівняно зручні в обробці. Їх виготовляють і досі. Сучасні технології зробили чавунні ванни доступними для масового використання.

Завдяки розвитку металургії з'явилися також сталеві ванни. Сталь має нижчу собівартість, тому такі моделі набули широкого поширення, хоча й мають певні недоліки порівняно з чавунними. Головний недолік як чавунних, так і сталевих ванн — необхідність нанесення захисної емалі. Це підвищує вартість, а в процесі експлуатації емаль може пошкоджуватися: з'являються подряпини, які усуваються лише повним перефарбуванням.

Прорив у виробництві: поява акрилу

Справжнім проривом стала поява нового матеріалу — акрилу. Вперше його синтезували німецькі хіміки у 1930-х роках. Наукова назва — поліметилметакрилат — використовується переважно фахівцями.

Сировиною для акрилу є нафтопродукти. Акрилові ванни виготовляють методом вакуумного формування з акрилових листів. Основою для формування слугує спеціальна матриця.

Процес виробництва розпочинається з роботи дизайнера, який створює 3D-модель майбутньої ванни. На її основі виготовляється матриця.

Форми можуть бути найрізноманітнішими: прямокутні, кутові, з підлокітниками, сидіннями тощо. На цьому етапі важливо поєднати ергономіку з естетичністю, врахувати сучасні тенденції в дизайні інтер'єрів, меблів та декору.

Не менш важливим є забезпечення якості. Виробник має використовувати високоякісну сировину, сучасне обладнання, кваліфікований персонал та постійний контроль якості.

Технологія виробництва акрилової ванни

Акриловий лист встановлюється на формувальний верстат, нагрівається і під вакуумом набуває потрібної форми.

Далі на зовнішню поверхню наноситься армуючий шар зі скломатеріалів та поліефірних смол — це додає конструкції міцності.

Краї ванни акуратно обрізаються і можна вважати акрилову ванну готовою до використання. У комплекті з ванною постачаються ніжки, щоб її можна було надійно встановити у ванній кімнаті.

Ще одна важлива перевага акрилу — у його поверхні легко зробити отвори для монтажу гідромасажних систем. Гідромасаж, або «джакузі», додає процесу прийняття ванни абсолютно нових, неповторних відчуттів.

Акрилові ванни поєднують у собі сучасні технології, зручність та доступність. Вони стали популярним вибором для багатьох сімей, адже забезпечують комфорт і довговічність.